У ВР зареєстрували законопроєкт про локалізацію складної залізничної техніки
Поняття локалізації складної техніки хочуть увести в законодавче поле України. Законопроєкт, який формалізує вимоги до локалізації на державному рівні, вже зареєстровано у Верховній Раді.
Заступник голови комітету ВРУ з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський повідомив, що у парламенті зареєстровано Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про публічні закупівлі” щодо створення передумов для сталого розвитку та модернізації вітчизняної промисловості.
Законопроєкт передбачає локалізацію у 4 підгалузях машинобудування: залізничний транспорт, міський пасажирський транспорт, комунальна техніка і спецтехніка, енергетичне машинобудування. На початковому етапі рівень локалізації має сягати 25-40%. Такий захід є тимчасовим, пропонується ввести його на термін у 10 років. На цей час локалізація стає кваліфікаційним критерієм для участі в закупівлі.
Методику визначення ступеня локалізації затверджує Кабінет міністрів України.
За словами розробників законопроєкту, це ключова ініціатива в сфері промислової політики, яка дозволятиме вихід на український ринок тим постачальникам, які інвестуватимуть у виробництво в Україні. Здатний забезпечити локалізацію – візьми участь у тендері і конкуруй, зазначає Д. Кисилевський.
Хочеш отримати контракт, оплачений грошима українських громадян, – розмісти або локалізується виробництво в Україні. Створи роботу для українських громадян і заплати податки в бюджет українського міста. Якщо Укрзалізниця хоче купити локомотив GE, Alstom, Siemens або будь-який інший – будь ласка. Але за умови, що вони здійснять 30% -ю локалізацію виробництва, – пояснює депутат.
Ініціатори законопроєкту переконують, що в Україні існує конкуренція місцевих виробників або локалізаторів за тими товарними позиціями, які пропонуються до локалізації. Потреба ж у локалізації обумовлена тим, що Україна рік за роком втрачає промисловий потенціал, каже Кисилевський:
Експортуємо все більше сировини і нарощуємо імпорт високотехнологічної продукції. Коронавірус посилив плачевний стан української промисловості, яка і без того падає вже 11-й місяць поспіль. На жаль, наша країна не має можливості «залити грошима» свою економіку, як це зробили США, ЄС і Китай. Але можемо вимагати, щоб товари, які купує держава, були частково або повністю зроблені в Україні. У точності так, як це давно зробили інші країни. Так, в США і ЄС рівень проникнення імпорту в публічні закупівлі не перевищує 5%, в Україні – близько 50%. США, ЄС і навіть країни СНД віддають перевагу власним виробникам – у них діють відповідні закони. У США – Buy American Act, в ЄС директива 2014/25 / ЄС, що дозволяє замовнику відхилити тендерну пропозицію по ряду галузей, якщо частка європейської складової менше 50%.
Співавторами законопроєкту виступили 37 народних депутатів з різних фракцій. Проєкт закону розроблено в тісній співпраці з Федерацією роботодавців України.
ФРУ підкреслює, що надання преференції національним виробникам у вигляді вимоги локалізації є загальносвітовою практикою. А оскільки наше законодавство необхідно імплементувати у європейське, то запропоновані у законопроєкті норми локалізації – це ті ж вимоги, що випливають з Угоди про асоціацію України з ЄС.
Зрештою, як працює локалізація у світі?
Наприклад, в Японії іноземні фірми, що не локалізовані, допускаються лише до 2 % торгів. У Франції, навіть при наявності конкурентної продукції, перевага надається національним компаніям. Подібне у решті світу: в ОАЕ вимога локалізації – не менше 51%, в Австралії – 20-25%, аналогічної політики щодо імпортерів дотримуються Китай, Індія, Бразилія, Туреччина та багато інших країн. А що в Європі? Так, директива про процедури закупівель в ЄС вимагає відкритих і конкурентних торгів, але дозволяє державам-членам відхиляти заявки, що містять менше 50 % локального компонента виробництва країн Євросоюзу для продовольчих товарів, енергетики, міського (рейкового і нерейкового) транспорту, автоматизованих систем та ін. І в більшості випадків ЄС фактично вимагає відкривати місцеве виробництво, купувати місцеві матеріали та комплектацію, забезпечити робочі місця громадянам Євросоюзу і сплачувати усі податки. А найбільш показовий приклад – це США.Там вимога до рівня локалізації, наприклад, рухомого складу громадського транспорту лише постійно зростає: у 2016-2017 рр. становив не менше 60%, у 2018-2019 рр. – не менше 65%, після 2020 досягне обов’язкових 70% національного компонента в товарі, а в окремих випадках і до 100 %! А у Польщі, яку так люблять ставити у приклад, участь в держзакупівлях іноземним компаніям недоступна взагалі!
[згорнути]
Відсутність такого критерію як локалізація у вітчизняному законодавстві призводить до втрати українськими підприємствами частки національного ринку та прямих збитків власне держави, зазначає Дмитро Олійник, голова Федерації роботодавців України:
По суті, це усунення явної дискримінації українських виробників і надання їм таких же преференцій, що мають іноземні компанії у своїх державах. Якщо коротко, то це українське походження сировини та основних матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, що закуповуються за українську валюту, локалізація всіх фінансових витрат та визначений рівень локалізації інших складових виробничої собівартості предмета закупівлі на території України і, нарешті, місцезнаходження об’єктів виробництва саме на нашій, українській, території.
Нагадаємо, 28 квітня УЗ оголосила відбір учасників проєкту поставки 205 електровозів для формування короткого списку, вказавши стартову локалізацію 15%. Проте українські виробники наполягають на 50%, апелюючи до економічних вигод: додаткові надходження до бюджетів та зростання ВВП. Реалізація цього проекту матиме відчутний мультиплікаційний ефект як для 150 промислових підприємств машинобудівної та суміжних галузей України, так і української економіки в цілому.
Франтішек Буреш, член правління АТ “Укрзалізниця” стверджував, що рівень локалізації може сягнути 50%, якщо хтось із вітчизняних промисловців вирішить ініціювати створення спільного підприємства з іноземними виробниками.
Днями стало відомо, що умови конкурсу на постачання електровозів для оновлення локомотивного парку АТ «Укрзалізниця» буде змінено, МЕРТСГ спільно з МІУ підвищили вимоги мінімального рівня локалізації до 35 %.
