У п’ятницю, 6 вересня 2019 року, в Верховній Раді України зареєстровано проєкт Закону України про залізничний транспорт України (номер 1196-1).
Як зазначено в пояснювальній записці: “Проєкт презентує нову модель ринку залізничних перевезень, аналогічну європейським залізничним системам. Визначає основні вимоги, обов’язки та права оператора інфраструктури, перевізника, основні вимоги до залізничного рухомого складу та основи діяльності операторів залізничного рухомого складу”.
Проєкт передбачає:
І. конкурентний ринок перевезень пасажирів та вантажів:
– здійснювати перевезення пасажирів та вантажів можуть перевізники будь-яких форм власності, які забезпечують тяговий рухомий склад;
– діяльність з перевезення пасажирів та вантажів ліцензується (Директива 95/18);
– застосовуються вільні тарифи на перевезення пасажирів та вантажів (ст. 4 Директиви 2001/14).
ІІ. недискримінаційний доступ до інфраструктури:
– доступ до інфраструктури залізничного транспорту надається перевізникам на недискримінаційній основі (ст. 4 Директиви 2001/14), умова доступу – наявність сертифікату безпеки та/або сертифікату авторизації;
– інфраструктура загального користування є державною власністю, яку експлуатує та утримує оператор інфраструктури;
– розвиток інфраструктури загального користування здійснюється за рахунок інвестиційної складової у тарифі на обов’язкові послуги з доступу до інфраструктури;
– нагляд за недискримінаційним доступом до інфраструктури загального користування здійснює Національна комісія, що здійснює регулювання в сфері транспорту;
– тариф на обов’язкові послуги доступу до інфраструктури загального користування підлягає державному регулювання Національною комісією, що здійснює регулювання в сфері транспорту;
– додаткові та допоміжні послуги інфраструктури (маневрові роботи на станції; постачання палива, сервісне обслуговування) надаються на конкурентних засадах.
ІІІ. врегулювання діяльності володільців під’їзних колій:
– здійснення маневрових робіт на під’їзних коліях без виїзду на інфраструктуру загального користування не ліцензується;
– володілець під’їзної колії, яка потенційно може обслуговувати більше ніж одного суб’єкта господарювання, зобов’язаний надати доступ перевізникам до своєї інфраструктури (дозволить забезпечити транспортні потреби суб’єктів господарювання та виключить можливість зловживання володільця під’їзної колії своїм становищем).
ІV. створення нових органів, що здійснюватимуть державне управління на конкурентному ринку перевезень (регулятор):
– національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту (затвердження методики формування тарифу на обов’язкові послуги з доступу до інфраструктури);
– державної спеціалізованої експертної установи з технічного розслідування пригод на транспорті (проведення технічного розслідування залізничних транспортних пригод).
V. впровадження системи безпеки руху на залізничному транспорті:
– оператор інфраструктури, перевізник та володілець під’їзної колії повинні розробити, впровадити, підтримувати та удосконалювати власні системи управління безпекою руху, що підтверджується сертифікатом авторизації/безпеки;
VІ. введення технічного розслідування залізничних транспортних пригод:
– мета розслідування – встановлення причин залізничних транспортних пригод, удосконалення систем управління безпекою руху та вжиття профілактичних заходів щодо запобігання таким пригодам у майбутньому;
– технічне розслідування здійснюватиметься державною спеціалізованою експертною установою з технічного розслідування пригод на транспорті, яка створюється Кабінетом Міністрів України (аналог установи, що діє в авіаційному транспорті).
VІІ. встановлення правових основ технічного регулювання для забезпечення інтероперабельності (здатності залізничного транспорту підтримувати безпечний рух):
– введення в експлуатацію структурних підсистем залізничного транспорту;
– ведення реєстрів залізничного рухомого складу, інфраструктури загального користування та під’їзних колій;
– підготовка машиністів та видання свідоцтва, сертифікату машиніста.
VІІІ. новий підхід до забезпечення суспільно важливих перевезень:
– суспільно важливі перевезення визначає Кабінет Міністрів України та органи місцевого самоврядування (для прикладу, приміські перевезення);
– суспільно важливі перевезення здійснюються на компенсаційній основі за рахунок державного та місцевих бюджетів;
– обрання перевізника здійснюється на конкурсних засадах.
