Siemens Ukraine: локалізація нікого не лякає
Українська влада планує ввести норму обов’язкової локалізації при держзакупівлях машинобудівної продукції, в тому числі залізничної техніки. Верховна Рада в першому читанні вже прийняла відповідний законопроект №3739. Між потенційними постачальниками електровозів на український ринок, а також замовником – Укрзалізницею, відбувся круглий стіл “REіндустріалізація – локалізація складної техніки” в рамках міжнародної виставки Rail Expo 2020. Про те, як іноземні виробники оцінюють запропоновану модель, UA Prom розмовляли з Дмитром Чорненьким, менеджером по роботі з ключовими клієнтами Siemens Ukraine.
В Україні в першому читанні вже прийнятий законопроект про локалізацію держзакупівель машинобудівної продукції. Він стосується в тому числі і залізничної техніки. Як ви оцінюєте цю законодавчу ініціативу?
Це стандартний формат співпраці по всьому світу. Він нікого з виробників не дивує і не лякає. Він просто вимагає чіткої і зрозумілої дефініції, що мається на увазі, і як це буде працювати. Це також вимагає виконання серйозної домашньої роботи (від українських виробників – ред.) І звичайно інвестицій. Але це не наші інвестиції, а внутрішні вкладення.
У проекті по ДС3* наша частина була 40%. Тому я не бачу проблем для високого ступеня локалізації в нових проєктах. Зокрема, за тими позиціями, на які зараз здатна Україна і українські виробники. Питання не в нас.
*ДС3 – модель електровоза змінного струму, вироблена Дніпропетровським електровозобудівним заводом спільно з Siemens. Німецька компанія поставила силову електроніку тягового приводу. Всього з 2004 по 2008 рік було зібрано 18 електровозів, хоча спочатку проект був розрахований на 100 одиниць.
Яку модель кооперації з українськими компаніями ви розглядаєте: це закупівля комплектуючих, можливо, спільне виробництво?
З українськими виробниками можливі всі варіанти кооперації. Місцеві заводи можуть виробляти для нас будь-яку продукцію, по якій вони можуть досягти певного рівня якості. Йдеться і про механообробку, металообробку, це можу бути і електронні компоненти. Але потрібно розуміти, що сучасна електроніка в Україні, на жаль, не дуже розвинена. Заводи можуть обробляти металовироби, але зробити адекватну перетворювальну техніку поки складно. І проблема в тому, що поки немає таких проєктів і замовлень в Україні, які допомогли б розвинутися українським компаніям в цій сфері. Будуть проєкти, будемо дивитися.
Від чого тоді залежить розвиток і підвищення якості виробництва? Це наявність довгострокових контрактів і здатність замовника забезпечити їх виконання?
Так, звичайно, це довгострокові гарантії і контракти. Потрібно розуміти, що такі проєкти в принципі не робляться за рік. Це питання 5-10 років. І в таких рамках можливий розвиток виробництва тут в Україні ключових компонентів в усіх напрямках.
Як побудований процес відбору та взаємодія Siemens з українськими компаніями?
У нас є підрозділ, який займається закупівлями. Він постійно аналізує світовий ринок. Наприклад, дивиться, у кого є європейські сертифікати зі зварювання. Це відкриті дані. І, звичайно, з такими виробниками відразу налагоджується зв’язок, ми ведемо переговори і спільно щось створюємо або намагаємося створити. Насправді, ми знаємо всіх виробників. І ті компанії, які потрапляють в наше поле зору, вони вже перебувають на певному рівні технічного і технологічного розвитку і пропонують продукцію певної якості.
Чи плануєте ви за прикладом Alstom, який говорить про активні переговори з українськими виробниками комплектуючих, також розвивати вітчизняних постачальників?
Ми вже проводимо цю роботу, просто не афішуємо цей процес. Це компанії, які займаються механообробкою металевих виробів і електротехнікою.
На якому етапі взаємодії ви перебуваєте? Можливо, вже купуєте готову продукцію?
На даний момент відбувається узгодження між Siemens і потенційними партнерами в Україні можливостей співпраці. Тобто, ведемо переговори про те, який рівень якості нам потрібен. Тому що навіть готовність виробництва випускати стабільно серійні продукти в певній кількості в певні терміни для нас вже важливі. З кожним виробником йде серйозна багатоступенева робота. Ми визначаємо не тільки якість техніки, яку вони використовують в роботі, але і якість процесів і управління цими процесами.
Не можна сказати, що це передача технологій. Скорше той, хто може (виробляти комплектуючі – ред.), той про це заявляє сам. І якщо він підтверджує свої можливості в умовах реального виробництва, той стає партнером. Для нас важливі ті, хто займає активну позицію, самі звертаються до нас, у кого є бачення спільної роботи. Але ми ніколи нікого не змушуємо. Є хороші заводи в Україні, які ніколи зі мною не зв’язувалися. Вони не будуть партнерами, тому що їм це не цікаво.
